ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ЕКВІВАЛЕНТІВ

Визначення

Звання прапороносця — одне з найдавніших у військовій історії людства. Воно існувало ще в Римській імперії, де прапороносець легіону (vexillifer) відповідав за збереження та демонстрацію vexillum — бойового штандарта. З розвитком середньовічних армій у більшості європейських країн сформувалися власні варіанти цього звання, кожен з яких відображав особливості національної мови та військової традиції.

Спільною рисою всіх цих звань є їхнє етимологічне походження: переважна більшість назв утворена від слова «прапор» у відповідній мові. Український «хорунжий» походить від «хоругви», польський «chorąży» — від «chorągiew», німецький «Fähnrich» — від «Fahne», англійський «Ensign» — від латинського «insignia» через старофранцузьке «enseigne». Цей лінгвістичний паралелізм свідчить про універсальність інституту прапороносця в європейській військовій культурі.

Попри спільне походження, різні країни пішли різними шляхами у визначенні статусу прапороносця. В одних випадках (Україна часів УНР та УПА, Швеція, Фінляндія) це молодший офіцерський ранг (OF-1 за класифікацією НАТО). В інших (Польща) — підофіцерський ранг, еквівалентний warrant officer. У Німеччині Fähnrich став рангом кандидата в офіцери — перехідним етапом між рядовим та офіцерським складом. А в деяких країнах (Велика Британія, сухопутні війська США) звання було скасовано й замінено на Second Lieutenant.

Причини такого розходження криються у відмінностях військових реформ, історичних обставин та культурних традицій кожної країни. Порівняльний аналіз цих звань дозволяє краще зрозуміти місце українського хорунжого у європейському контексті та оцінити унікальність козацької військової традиції.

Спільна етимологія

Одним із найцікавіших аспектів порівняння є те, що звання прапороносця в різних мовах утворене від одного й того ж семантичного кореня — слова «прапор». Це не випадковий збіг, а відображення спільної європейської військової культури, в якій прапор (знамено, штандарт) відігравав центральну роль як символ честі, єдності та бойового духу підрозділу. Втрата прапора вважалась найбільшою ганьбою, а його захист — священним обов'язком.

Хорунжий(українська) походить від слова «хоругва», яке в свою чергу сягає праслов'янського *xorǫgy. Це слово, ймовірно, має давньотюркське походження і потрапило до слов'янських мов ще у період ранніх контактів із кочовими народами степу. Хоругва означала не просто шматок тканини на древку, а сакральний символ козацької громади, освячений у церкві та благословенний на захист війська.

Chorąży (польська) утворене від chorągiew— прапор, знамено. Слово має ту ж праслов'янську основу, що й українська «хоругва». У Польському королівстві посада chorąży існувала з XIV століття як земський уряд, а згодом стала військовим званням. Сучасний польський chorąży — це підофіцерський ранг, аналогічний warrant officer, що суттєво відрізняється від початкового офіцерського статусу.

Fähnrich (німецька) складається з двох компонентів: Fahne (прапор) та суфікс -rich (від давньонімецького rihhi— володар, правитель). Дослівно — «володар прапора». У німецькій військовій традиції Fähnrich еволюціонував від прапороносця до кандидата в офіцери. Сьогодні в Бундесвері Fähnrich — це звання, яке отримує кандидат на шляху до офіцерського патенту.

Ensign (англійська) походить від старофранцузького enseigne, яке в свою чергу бере початок від латинського insignia(знак, відзнака). В англійській армії Ensign був найнижчим офіцерським рангом у піхоті (у кавалерії відповідником був Cornet). Цікаво, що Шекспір використовував спотворену форму «ancient» для позначення цього звання у п'єсі «Отелло» (персонаж Яго мав саме ранг Ensign).

Прапорщик(російська) — пряма калька зі слова «хорунжий», утворена від слова «прапор». Це звання було введене Петром I у XVIII столітті як частина реформування армії за європейським зразком. У Табелі про ранги прапорщик відповідав XII класу — найнижчому офіцерському чину. У радянській армії звання було скасовано у 1917 році та відновлено у 1972 році як проміжний ранг між сержантами та офіцерами.

Примітним винятком є іспанське Alférez, яке походить від арабського al-fāris(вершник, лицар). Це звання потрапило до іспанської мови під час арабського панування на Піренейському півострові (711–1492) і є єдиним серед розглянутих, що не має етимологічного зв'язку зі словом «прапор». Тим не менш, функція Alférez була аналогічною — несення знамена підрозділу.

Порівняльна таблиця за країнами

Нижче наведена порівняльна таблиця, яка систематизує еквіваленти звання «хорунжий» у різних країнах та армійських системах. Таблиця включає етимологію назви, сучасний статус звання та його код за класифікацією НАТО (STANAG 2116).

Як видно з таблиці, більшість європейських еквівалентів звання «хорунжий» відповідають молодшому офіцерському рангу (OF-1 за класифікацією НАТО), що дорівнює сучасним Second Lieutenant, Sous-lieutenant або Leutnant. Виняток становить Польща, де chorąży перейшов у категорію підофіцерів (OR-6–OR-9), та Німеччина з Францією, де відповідні звання позначають кандидатів в офіцери без чіткого коду НАТО.

Цікавою тенденцією є поступове зникнення цих звань у деяких арміях. Британський Ensign був скасований у 1871 році, американський армійський Ensign — ще раніше, у 1815 році. В Україні звання хорунжого двічі відроджувалось (УНР, УПА) і двічі зникало, а сучасні ЗСУ обрали НАТО-стандартну назву «молодший лейтенант» замість історичного «хорунжий».

Окремо слід зазначити різницю між звільненнями, де прапороносець був офіцером (OF-1), та системами, де він залишився на рівні підофіцера або кандидата. Це відображає фундаментальне питання військової ієрархії: чи є носій прапора командиром зі всіма повноваженнями офіцера, чи це почесна функція, що не потребує офіцерського звання.

Хорунжий vs Chorąży (Польща)

Українське «хорунжий» та польське «chorąży» мають спільне праслов'янське коріння й ідентичну етимологію: обидва походять від слова «хоругва/chorągiew» (прапор). Це невипадково, адже козацька військова традиція формувалась у тісному контакті з польською, і багато козацьких термінів було запозичено або адаптовано з польської мови. Однак доля цих двох звань склалась по-різному.

У Польському королівстві chorąży спочатку був земським урядником — посада chorąży ziemski існувала з XIV століття. Він відповідав за прапор воєводства й очолював ополчення (посполите рушення) під час воєн. З часом посада набула скоріше церемоніального характеру, тоді як у війську з'явилось окреме військове звання chorąży. Після відновлення незалежності Польщі у 1918 році chorąży спочатку мав офіцерський статус.

Переломним став 1923 рік, коли в ході реформи польської армії звання chorąży було переведено до категорії підофіцерів. Це рішення радикально змінило статус звання: якщо раніше chorąży був молодшим офіцером (як український хорунжий в УНР), то тепер він опинився між сержантами та офіцерами — у категорії, аналогічній англо-саксонському warrant officer.

Сучасна польська армія має чотири рівні chorąży: młodszy chorąży (молодший хорунжий, OR-6), chorąży (хорунжий, OR-6), starszy chorąży (старший хорунжий, OR-8) та starszy chorąży sztabowy (старший штабний хорунжий, OR-9). Ці звання розташовані вище сержантських рангів, але нижче офіцерських. Chorąży у польській армії — це досвідчений професіонал, який виконує технічні та спеціалізовані завдання, не маючи при цьому офіцерського патенту.

Таким чином, при спільному етимологічному корені український хорунжий (у його історичних інкарнаціях в УНР та УПА) та польський chorąży опинились у різних категоріях військової ієрархії. Український хорунжий — це офіцер (OF-1), а польський chorąży — підофіцер (OR-6–OR-9). Ця різниця відображає відмінні шляхи розвитку двох споріднених військових традицій.

Хорунжий vs Fähnrich (Німеччина)

Німецьке Fähnrich— одне з найближчих етимологічних паралелей до українського «хорунжого». Слово складається з Fahne (прапор) та суфікса -rich (від давньогерманського rihhi— владар, правитель), тобто дослівно означає «владар прапора» або «прапороносець». Ця назва точно передає первісну функцію хорунжого — несення та захист бойового прапора підрозділу.

Історія звання Fähnrich у німецьких арміях починається з пізнього середньовіччя. Спочатку це була функція, а не окремий ранг: прапороносцями призначали найхоробріших вояків, яким довіряли ключовий символ підрозділу. У 1699 році в Пруссії Fähnrich отримав статус окремого звання, а у 1899 році в Німецькій імперії він був остаточно формалізований як окремий військовий ранг із чітко визначеним місцем в ієрархії.

У сучасному Бундесвері (Збройних Силах Німеччини) Fähnrich має особливий статус — це звання кандидата в офіцери (Offizieranwärter), а не регулярний військовий ранг. Кандидат проходить шлях від Fahnenjunker (курсант-юнкер) через Fähnrich до Oberfähnrich, після чого отримує перше офіцерське звання Leutnant. Таким чином, Fähnrich у Бундесвері — це перехідний етап, а не самостійна кар'єрна категорія.

З точки зору класифікації НАТО, німецький Fähnrich не має прямого коду — він знаходиться в «сірій зоні» між OR-9 (вищий підофіцер) та OF-1 (молодший офіцер). Це відрізняє його від українського хорунжого (УНР, УПА), який однозначно відповідав OF-1. Водночас Fähnrich за своїм функціональним статусом ближчий до звання хорунжого, ніж, скажімо, польський chorąży: німецький Fähnrich — це майбутній офіцер, а не старший підофіцер.

В Австро-Угорській армії, яка мала значний вплив на українські землі Галичини та Буковини, Fähnrich також існував як ранг кандидата в офіцери. Багато українців, які служили в австро-угорському війську (зокрема в Українських Січових Стрільцях), мали саме це звання. Після розпаду імперії та створення армії УНР досвід австрійської військової системи вплинув на формування українського звання хорунжого як молодшого офіцерського рангу.

Хорунжий vs Ensign (Велика Британія та США)

Англійське Ensign— це ще один варіант звання прапороносця, який має романське, а не слов'янське чи германське походження. Слово прийшло в англійську мову зі старофранцузької: enseigne (знак, прапор), яке в свою чергу походить від латинського insignia (відзнака, знак). У Британській армії Ensign був найнижчим офіцерським рангом у піхотних полках.

У британській піхоті Ensign відповідав за полковий або ротний прапор (colours). Це звання існувало з XVI століття і було скасовано лише у 1871 році в ході реформ Едварда Кардуелла, коли його замінили на Second Lieutenant. У кавалерії аналогічне звання називалось Cornet (від невеликого кавалерійського прапорця — корнету). Цікаво, що Вільям Шекспір у п'єсі «Отелло» використав спотворену народну форму «ancient» (від «ensign» через помилкову етимологію) — персонаж Яго мав саме ранг Ensign, хоча в тексті п'єси його називають «Ancient».

Реформа Кардуелла 1871 року стала переломним моментом. До цього офіцерські патенти в британській армії купувались за гроші (система purchase of commissions), і Ensign був найдешевшим патентом. Скасування системи купівлі патентів та перехід до меритократичної системи призначення офіцерів зробили звання Ensign зайвим — його функції повністю перейшли до Second Lieutenant.

В армії Сполучених Штатів звання Ensign існувало з 1789 по 1815 рік як найнижчий офіцерський ранг, запозичений із британської системи. Після англо-американської війни 1812 року армійський Ensign був скасований і замінений на Second Lieutenant. Однак у Військово-морських силах США звання Ensign було введено у 1862 році (під час Громадянської війни) і залишається чинним до сьогодні.

Морський Ensign у ВМС США — це ранг O-1, що відповідає армійському Second Lieutenant (OF-1 за класифікацією НАТО). Таким чином, американський морський Ensign — це прямий еквівалент українського хорунжого армії УНР. Обидва звання позначають молодшого офіцера, обидва історично пов'язані з прапором, і обидва відповідають коду НАТО OF-1. Різниця лише в тому, що американський Ensign зберігся до наших днів, тоді як український хорунжий був замінений на «молодший лейтенант».

Хорунжий vs Прапорщик

Звання «прапорщик» у російській армії є прямою калькою українського «хорунжого»: обидва слова означають «прапороносець», тільки «хорунжий» утворене від «хоругви», а «прапорщик» — від «прапора». Це запозичення відбулось у XVIII столітті, коли Петро I реформував армію за європейським зразком і ввів звання прапорщика до Табеля про ранги (XII клас — найнижчий офіцерський чин).

У Табелі про ранги прапорщик відповідав найнижчому офіцерському класу й був еквівалентом корнета в кавалерії та мічмана у флоті. Фактично це звання позначало молодшого офіцера, який щойно отримав офіцерський патент. Цікаво, що козацьке звання «хорунжий» було вписане до того ж XII класу Табеля — тобто формально прирівняне до прапорщика, хоча мало принципово інше походження та значення.

Після революції 1917 року звання прапорщика було скасовано разом із усією системою чинів. Проте у 1972 році воно було відновлено в радянській армії, але з принципово іншим статусом: тепер прапорщик був не молодшим офіцером, а проміжним рангом між сержантами та офіцерами — аналогом warrant officer. Це рішення створило унікальну категорію військовослужбовців: прапорщики виконували технічні та адміністративні завдання, не маючи офіцерського статусу.

У сучасній російській армії звання прапорщика продовжує існувати в модифікованому вигляді. Після спроби скасування у 2009 році (реформа Сердюкова) воно було відновлено у 2013 році. Прапорщик та старший прапорщик залишаються проміжною категорією між сержантами та офіцерами, аналогічно до warrant officer у англо-саксонських арміях.

Порівнюючи долю українського хорунжого та російського прапорщика, бачимо цікаву дивергенцію: звання зі спільним семантичним корінням рухались у протилежних напрямках. Український хорунжий залишився офіцерським званням (OF-1) у всіх своїх історичних інкарнаціях (УНР, УПА), тоді як російський прапорщик з офіцерського рангу перетворився на підофіцерський. Це відображає різні підходи до військової традиції: Україна зберігала козацький офіцерський статус хорунжого, а російська армія пристосовувала запозичене звання до своїх потреб.

Еволюція у НАТО

Створення НАТО у 1949 році та подальша стандартизація військових звань (STANAG 2116) суттєво вплинули на розуміння та класифікацію звань типу «хорунжий» у різних арміях. Стандарт НАТО поділяє всі військові звання на категорії: OR (Other Ranks — рядові та сержанти), OF (Officers — офіцери) та WO (Warrant Officers, де вони існують). Кожне звання отримує числовий код, що дозволяє порівнювати ранги різних армій.

У системі НАТО еквіваленти хорунжого розподілились між кількома категоріями. Більшість (шведський Fänrik, фінський Vänrikki, американський морський Ensign) потрапили до категорії OF-1 — молодший офіцер, разом із Second Lieutenant та Sous-lieutenant. Польський chorąży опинився в категорії OR-6–OR-9 (підофіцери). Німецький Fähnrich не отримав чіткого коду НАТО, оскільки його статус кандидата в офіцери не вписується в жодну стандартну категорію.

Окрему категорію у системі НАТО становлять Warrant Officers (W-1–W-5), яка існує переважно в англо-саксонських арміях (США, Велика Британія, Канада, Австралія). Ця категорія за своїм статусом найбільше відповідає сучасному польському chorąży та російському прапорщику: вона розташована між сержантами та офіцерами. Warrant Officer — це досвідчений технічний фахівець, який має повноваження, що перевищують сержантські, але не має повного офіцерського патенту.

Для України питання класифікації хорунжого в системі НАТО мало практичне значення під час реформи звань ЗСУ 2020 року. Перед реформаторами стояв вибір: зберегти традиційне козацьке звання «хорунжий» (як OF-1, аналогічно до досвіду УНР та УПА) або перейти на стандартну НАТО-назву «молодший лейтенант» (Second Lieutenant). Було обрано другий варіант, що забезпечило повну сумісність із системою НАТО, але призвело до втрати історичного зв'язку з козацькою традицією.

Це рішення залишається предметом дискусії. Прихильники стандартизації вказують на необхідність однозначного розуміння звань у міжнародних операціях. Прихильники збереження традиції наводять приклад Фінляндії та Швеції, які, будучи партнерами (а тепер і членами) НАТО, зберегли національні назви звань (Vänrikki, Fänrik) із відповідним кодом OF-1. Тобто можливість поєднання національної традиції зі стандартами НАТО існує, і деякі країни успішно нею користуються.

Порівняльна таблиця за періодами

Окремого порівняння заслуговує еволюція українського хорунжого через різні історичні періоди. Ця таблиця демонструє, як змінювався статус звання від козацької доби до сучасності, та його еквіваленти в кожну епоху.

Таблиця наочно демонструє стабільність статусу хорунжого протягом усіх періодів українського державотворення. У кожній інкарнації — УНР, Гетьманаті Скоропадського та УПА — хорунжий незмінно залишався молодшим офіцером, еквівалентним OF-1 за сучасною класифікацією НАТО. Це свідчить про послідовність української військової думки: звання хорунжого завжди розумілось як офіцерське.

Водночас змінювався конкретний еквівалент: якщо в УНР та Гетьманаті хорунжий відповідав підпоручику (тобто нижчому з двох молодших офіцерських рангів), то в УПА він вже відповідав лейтенанту. Ця різниця пояснюється тим, що система звань УПА базувалась на дещо іншій моделі, запозиченій частково з австрійської та частково з самостійно розробленої традиції.

Перехід від козацької «посади» до «звання» — це фундаментальна зміна, яку слід відзначити окремо. У козацькому війську хорунжий був не просто рангом в ієрархії, а конкретною посадою з визначеними функціями (несення хоругви). В армії УНР та пізніших формуваннях хорунжий став абстрактним званням — рангом, який не передбачав обов'язкового зв'язку з прапором. Ця трансформація типова для еволюції більшості звань прапороносця у всіх європейських арміях.

Висновки

Порівняльний аналіз еквівалентів звання «хорунжий» у різних арміях світу виявляє одночасно дивовижну єдність та разючу різноманітність. Єдність полягає в етимології: від Запорозької Січі до ВМС США, від Бундесверу до фінської армії — всі ці звання походять від одного концепту: людина, яка несе прапор. Різноманітність проявляється у статусі: одне й те ж за змістом звання стало офіцерським рангом в одних країнах, підофіцерським в інших, кандидатським у третіх, а деінде було взагалі скасовано.

Для українського контексту це порівняння має особливе значення. Звання хорунжого — це не ізольований історичний артефакт, а частина широкої європейської традиції прапороносця, яка існує вже понад п'ять століть. Козацький хорунжий стоїть в одному ряду з польським chorąży, німецьким Fähnrich та британським Ensign як національна варіація універсального європейського інституту.

Особливістю українського хорунжого є його послідовний офіцерський статус. На відміну від польського chorąży, який перейшов до підофіцерів, або російського прапорщика, який коливався між офіцерським та підофіцерським статусом, український хорунжий у всіх своїх історичних інкарнаціях (УНР, Гетьманат, УПА) залишався молодшим офіцером. Це свідчить про стабільну й послідовну українську військову традицію.

Рішення ЗСУ відмовитись від звання «хорунжий» на користь НАТО-стандартного «молодший лейтенант» є прагматичним, але не безальтернативним. Досвід Фінляндії (Vänrikki) та Швеції (Fänrik) доводить, що національні назви звань можуть співіснувати зі стандартами НАТО. Можливо, у майбутньому Україна знайде спосіб повернути історичне звання «хорунжий» до своєї військової системи — як данину козацькій традиції та як символ тисячолітньої спадкоємності української військової культури.

Зрештою, порівняння показує, що кожна нація вибудовує власну систему військових звань не лише на основі раціональних потреб армії, а й на основі своєї ідентичності, історичної пам'яті та культурних цінностей. Звання хорунжого — від козацької хоругви до сучасного «молодшого лейтенанта» — є яскравим прикладом того, як військова термінологія стає носієм національної ідеї та історичної самосвідомості.

Хронологія