ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в селі Зашків Львівського повіту в Східній Галичині в родині народного вчителя. З 1901 по 1909 рік навчався у Львівській академічній гімназії. Потім вступив на юридичний факультет Львівського університету.

Вже з юних років виявляв глибоку зацікавленість суспільними справами. Був активним членом товариства «Просвіта» — найважливішої української культурно-освітньої організації. З 1909 по 1912 рік працював лектором та організатором місцевих осередків «Просвіти» та товариства «Сокіл». З 1912 року — секретар львівського відділу «Просвіти».

У 1910 році під час студентських протестів за створення українського університету був заарештований. Брав участь у II Всеукраїнському студентському конгресі (1913). Серед мислителів, що вплинули на формування його поглядів, — Іван Боберський, Мирослав Січинський та Дмитро Донцов.

Влітку 1914 року Коновалець мобілізований до австрійської армії — 19-й полк Львівської обласної оборони. У червні 1915 року під час кровопролитних боїв біля гори Маківка — одного з найвідоміших бойовищ українських вояків у Першій світовій — потрапив у російський полон.

Утримувався в таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царіциним та Астраханню) з кінця 1916 року. Навіть у полоні Коновалець не припиняв організаційної роботи: заснував «Царіцинську Українську Раду», що проводила культурну, просвітницьку й театральну діяльність серед полонених українців.

У таборі Дубовка разом з Андрієм Мельником — майбутнім полковником та його наступником на чолі ОУН — організував українізований військовий підрозділ чисельністю близько 1 000 осіб. Цей досвід став фундаментом для подальшого формування Січових Стрільців. Утік з полону і влітку 1917 року дістався Києва.

З вересня 1917 року Коновалець працював з Галицько-Буковинським комітетом у Києві. 12 листопада 1917 року офіційно санкціоновано формування Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. 8 січня 1918 року на нараді Коновалець остаточно прийняв формальне командування, реформувавши та централізувавши підрозділ. У березні 1918 року отримав звання полковника.

1–2 березня 1918 року Січові Стрільці під командуванням Коновальця відіграли вирішальну роль у визволенні Києва від більшовиків. Разом з Мельником Коновалець розробив оперативний план придушення Арсенального повстання — більшовицького заколоту в Києві. Січові Стрільці відзначились високою бойовою ефективністю і стали одним із найбоєздатніших підрозділів армії УНР.

Після Брестського миру і повернення німецьких військ до Києва Коновалець обіймав посаду отамана в Українській Народній Армії. 29 квітня 1918 року зустрівся з гетьманом Павлом Скоропадським, а 1 травня під тиском німецького ультиматуму погодився роззброїти підрозділ.

Обраний Головою Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців. У серпні 1918 року Скоропадський спеціальним указом відновив Січових Стрільців, призначивши Коновальця командиром з дислокацією в Білій Церкві.

У листопаді 1918 року, коли Скоропадський оголосив про федерацію з Білою росією, Коновалець підтримав Симона Петлюру та антигетьманське повстання. Призначений Командувачем фронту. У грудні 1918 року під командуванням генерала Коновальця армія Директорії увійшла до Києва, зустрівши лише спорадичний опір.

У січні 1919 року на конференції у Києві делегація Стрільців запропонувала військовий тріумвірат (Петлюра — Коновалець — Мельник) для порятунку ситуації, але пропозиція була відхилена. Після втрати Києва більшовиками та тривалих бойових дій Коновалець був інтернований у польському таборі в Луцьку (грудень 1919). Навесні 1920 року звільнений завдяки польсько-українському союзу та виїхав до Відня.

У серпні 1920 року в Празі Коновалець заснував Українську Військову Організацію (УВО) — підпільну військову структуру, що мала продовжити збройну боротьбу за незалежність. УВО складалась із колишніх Січових Стрільців та вояків Української Галицької Армії. Організація діяла на західноукраїнських землях під польською окупацією та за кордоном.

Після бою за Львів та закінчення польсько-радянської війни (Ризький мир) Коновалець став безперечним лідером УВО. Організація поділила Галичину на 13 військових округів з 58 повітовими командами.

Діяльність УВО проходила у двох фазах: революційно-військова (1920–1922) — збройні акції, диверсії та замахи, і революційно-політична (1922–1931) — організаційна робота, пропаганда, підготовка кадрів. У 1921 році брат дружини Коновальця Степан Федак здійснив замах на маршала Юзефа Пілсудського. У 1922 році УВО ліквідувала зрадника Сидора Твердохліба, після чого Коновалець був змушений покинути Львів.

З 1924 року Коновалець оселився в Берліні, де у 1926 розмістилась Екзекутивна команда УВО. Веймарська Німеччина надавала значну підтримку: військовий вишкіл сотень українських активістів у Східній Пруссії (1924–1928), транспортування грошей, зброї та боєприпасів через Вільне місто Данциг. Підтримку надавали також Литва, Латвія та Чехословаччина.

Саме в Берліні юний Роман Шухевич у 1920-х роках познайомився з Коновальцем, який винаймав кімнату в будинку родини Шухевичів у Львові. Ці розмови сформували світогляд майбутнього Головного командира УПА.

На I Конгресі Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929 року) Коновальця обрано Головою Проводу Українських Націоналістів (ПУН). ОУН виникла як об'єднання УВО з правими націоналістичними студентськими організаціями. Коновалець став першим і безперечним лідером нової організації.

Під його проводом ОУН швидко розвинулась у потужну підпільну мережу — як на українських землях, так і в еміграції. Закордонна структура включала п'ять організацій: Прибалтика (Литва), Західна (Бельгія, Люксембург, Франція, Італія, Швейцарія), Центральна (Німеччина, Чехословаччина, Австрія), Балкани (Югославія, Болгарія), Північна Америка (США, Канада).

Коновалець проводив активну міжнародну дипломатичну діяльність. На XI сесії Ліги Націй (1930), куди його запросив литовський міністр закордонних справ Довас Заунюс, підняв питання утисків українців у Польщі. У 1933 році зустрічався з німецькими дипломатами в Берліні. На IX Міжнародному конгресі національних меншин у Берні представляв ОУН та привертав увагу до Голодомору. У серпні 1937 року у Відні зустрічався з японськими дипломатами, обговорюючи можливість формування українських військових підрозділів на Далекому Сході.

Коновальцю належить заслуга в управлінні поколінною кризою в ОУН — конфліктом між «старою гвардією» (емігрантами) та молодими «крайовиками» (Бандера, Шухевич, Лебідь). Він значною мірою успішно балансував між ними, і лише його загибель зрештою призвела до розколу організації.

Після того як замах ОУН на міністра Пєрацького (1934) погіршив міжнародні позиції організації, а Швейцарія видворила Коновальця у середині 1936 року, він оселився в Римі, звідки продовжував координувати діяльність ОУН.

23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди) Євгена Коновальця вбив агент НКВС Павло Судоплатов. Ця операція стала одним з найвідоміших політичних убивств міжвоєнної Європи.

Судоплатовпроник до оточення Коновальця ще з середини 1930-х років, використовуючи легенду зв'язкового від підпілля в СРСР. У липні 1935 року, під прізвищем «Павло Ґрідженко», він проїхав через Фінляндію та встановив перший контакт. Упродовж кількох наступних зустрічей Судоплатов здобув довіру Коновальця.

Сталін особисто схвалив операцію, заявивши: «Це не просто акт помсти, хоча Коновалець є агентом німецького фашизму. Наша мета — обезголовити рух українського фашизму напередодні війни і змусити цих бандитів знищувати один одного в боротьбі за владу». Офіційна кодова назва операції — «Ставка».

У день вбивства Судоплатов зустрівся з Коновальцем у ресторані готелю «Атланта» на вулиці Колсінгел і передав йому коробку шоколадних цукерок з українським орнаментом. Усередині коробки було замасковано бомбу з автоматичним таймером. Вибух стався о 12:16. Коновалець загинув миттєво. Судоплатов встиг зникнути з місця злочину.

ОУН негайно запідозрила Судоплатова. Його фотографію з Коновальцем розіслали в кожну ланку організації з наказом: при виявленні — ліквідувати. Через кілька років контррозвідка СМЕРШ захопила в Західній Україні двох партизанів — один з них мав при собі це фото. На запитання «навіщо?» відповів: «Не знаю чому, але наказ — якщо знайдемо цю людину, ліквідувати».

Загибель Коновальця стала катастрофічним ударом для українського визвольного руху. Вона спричинила кризу лідерства, яка врешті привела до розколу ОУН на ОУН(б) та ОУН(м) у 1940 році — саме те, на що розраховував Сталін.

Євгена Коновальця поховано 28 травня 1938 року на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі. На похороні були присутні дружина Ольга, члени ОУН, литовський генеральний консул П'єр Пенн та інші. Витрати на похорон оплатило литовське консульство— свідчення тісних зв'язків Коновальця з Литвою. Могилу утримує організація «Стрілецька Громада» з Канади.

Дружина — Ольга Федак, донька відомого галицького адвоката Степана Федака. Одружились у лютому 1922 року. Ольга закінчила Віденську консерваторію (скрипка). Син Юрій народився 1 січня 1924 року. Через постійні переїзди (Берлін, Женева, Рим) Юрій вивчив німецьку, французьку та італійську мови, розмовляючи вдома українською.

Після загибелі чоловіка Ольга прилетіла до Роттердама, впізнала тіло та була присутня на похованні. Згодом працювала в Римі, зокрема в бібліотеці кардинала Йосипа Сліпого. Померла 6 червня 1979 року в Римі.

Євген Коновалець увійшов в історію як один з найвидатніших організаторів українського визвольного руху. Він пройшов шлях від студента-юриста до командира армії, що визволяла Київ; від полоненого до засновника підпільних організацій, що визначили долю України на десятиліття. Він створив УВО та ОУН — організації, що стали основою українського збройного спротиву від 1920-х до 1950-х років.

Його вплив на наступне покоління — Бандеру, Шухевича, Стецька — був колосальним. Роман Шухевич, що знав Коновальця особисто з дитинства, називав спілкування з ним вирішальним фактором формування свого світогляду. Коновалець був наставником цілого покоління борців.

У 2006 році Львівська міськрада оголосила про майбутнє перенесення останків Коновальця на Личаківський цвинтар у Львові — до ділянки, присвяченої лідерам ОУН та УПА. 1 жовтня 2023 року Президент Володимир Зеленський вручив почесну стрічку 131-му окремому розвідувальному батальйонуСухопутних військ ЗСУ, якому присвоєно ім'я Євгена Коновальця — зв'язок поколінь, від Січових Стрільців 1918 року до воїнів 2023-го.